16.02.2011
Sex Pistols. Біографія
Sex Pistols («Секс пи́столз»)—британська рок-група, що з’явився найбільш повним втіленням субкультури панка. Незважаючи на нетривалість свого існування (ледве більш двох років), Sex Pistols вплинули на рок-музику як у Великобританії, так і за її межами.
Початок (1972—1975)
Кістяк групи був сформований ще в 1972 році, коли два шкільні товариші Стив Джонс (род. в 1955) і Підлогу Кук (род. в 1955) почали разом освоювати гру на музичних інструментах (Джонс — гітару, Кук — ударні). Музично на них вплинули групи 60- х рр. Small Faces, Who, Stooges і ранній рок-н-рол. Протягом декількох років склад групи доповнювався новими учасниками, але до концертів і записів справа не доходила. Будучи тедди-боями, Джонс і Кук були завсідниками магазину одягу «Too Fast To Live, Too Young To Die», що належить Вивьен Вествуд і Малькольму Макларену. Саме тоді в останнього народилася ідея створення провокаційної групи (позначилося його захоплення у свій час ідеями ситуационизма). За основу він вибрав групу Джонса й Кука, додав у неї, що працював у його магазині Глена Мэтлока ( бас-гітара) і назвав їх Swankers. Однак без харизматичного лідера група була приречено залишатися малоприметным доля-н-ролльным ансамблем у стилі глэм-рока.
У серпні 1975 року в магазин Макларена, називаний тепер «Sex», зайшов Джон Лайдон, теж, як і Джонс із Куком, виходець із місцевого нижчого соціального середовища. Його зовнішній вигляд моментально притягав увагу: фіолетові волосся, зачесані безладно нагору (першим таку зачіску став носити Річард Хелл із Television), рвана футболка з написом «Pink Floyd», поверх якої фломастером було виведено «ненавиджу», маникальный погляд — він видався готовим відсутнім елементом, залишалося лише довідатися про його музичні здібності. Лайдону на місці організували прослуховування: він проспівав під пластинку Элиса Купера й був запрошений до складу колективу. Незабаром була придумана назва групи: «Sex Pistols» (побачене, по одній з версій, у заголовку порно-журналу, по іншій — так називалася вулична група в Нью-Йорку, побачена Маклареном). Лайдон побрав собі псевдонім «Джонни Роттен» («Гнилий»). Саме Роттен задав стиль і імідж групи й з’явився автором усіх текстів. 6 листопада 1975 року відбувся перший концерт.
Скандальна популярність (1976—1977)
Протягом першої половини 1976 року Sex Pistols виступали по клубах Лондона, з літа того року стали виїжджати на гастролі в провінцію. В Sex Pistols з’явився постійний концертний звукорежисер, Дэйв Гудман, який допоміг групі створити щільний голосний звук, що характеризується в безперебійних ударних і перекрученому звуці лідера-гітари. Спів Роттена складалося з афектован, що пародіюють цокни вигуків, пронизливо пропеваемых. Ніяких пластинок і радиотрансляций не було, однак популярність групи росла швидкими темпами в середовищі британського андерграунда. У серпні 1976 року Sex Pistols уперше показують по телебаченню (вони виконали одну зі своїх перших пісень, «Anarchy In The UK»), чим викликали в ЗМІ й широкої публіки цікавість до панка. Після цього тільки Макларену вдалося вийти на великий лейбл EMI і укласти контракт. Варто відзначити, що самі музиканти не називали свою музику «панком», вони віддавали перевагу терміну «хаос». Термін «панк» (англ. Punk – покидьок, хуліган) прижився завдяки пресі. На той час Sex Pistols були безперечним уособленням панка, надихнувши тисячі людей на створення груп по всій Великобританії, а також змінивши світогляд уже існуючих (Jam, Clash, Joy Division, Buzzcocks і ін.)
Восени 1976 року Sex Pistols уперше дали концерт за рубежем (у Парижу) і потім виступили на першому панк-фестивалі в клубі «100» у Лондоні. Тоді ж вийшов їхній перший сингл «Anarchy In The UK», що зайняв 38-е місце. Через 5 днів, 1 грудня, відбулося сумно відоме інтерв’ю в телепередачі Білла Грюнди. Музиканти в прямому ефірі покрили ведучого нецензурною лайкою (випадок, що не мав прецеденту до цього на британськім телебаченні). До шоку телеглядачів друзі колективу (також зафіксовані телекамерою) з’явилися в пов’язках зі свастикою. Наступного дня з боку преси й розгніваних громадян Великобританії посипалися прокляття на адресу групи й телеканалу Би-Би-Си. турне, що почалося незабаром, «Анархія» було частково зірване: у багатьох містах влади забороняли концерти групи, а ті, що проводилися, осаджувалися юрбами віруюч, посилали прокляття групі. Із цього моменту ореол скандальності оточував Sex Pistols до самого розпаду групи. На початку січня 1977 року відбулися виступу в Амстердамі, після чого відбувся черговий скандал в аеропорті «Хитроу» (музиканти зробили акти вандалізму в салоні літака й продовжили хуліганські витівки в готелі).
Усе це, разом із планами виходу нового провокаційного сингла «God Save The Queen», виявилося останньою краплею для EMI і 27 січня 1977 року контракт був розірваний в однобічному порядку. Компанія виплатила групі неустойку. Тоді ж до складу групи ввійшов Сид Вишес, давній друг Роттена, що замінив Мэтлока, якого група так ніколи й не прийняла в якості «свого» (офіційно йому в докір ставилася любов до The Beatles, хоча насправді позначалися їхні соціальні відмінності). Незважаючи на невміння відіграти на баса-гітарі, Сид Вишес виявився ідеально підходящим для іміджу панк-рокера, однак його залежність від важких наркотиків вносила усе більш ощущаемый елемент хаосу навколо групи.
Намагаючись прибудувати новий сингл, Макларен вийшов на лейбл A&M. Преса широко висвітлювала підписання контракту 10 березня 1977 року на площі перед Букінгемським палацом, однак через тиждень контракт був розірваний лейблом, керівники якого були шоковані хуліганською поведінкою музикантів у конторі компанії. Зацікавленість виявили Virgin, що випустили в підсумку в червні 1977 року сингл «God Save The Queen» (назва повторює англійський гімн). У той рік Великобританії святкувався ювілей королеви ( 25-летие царювання), і торжества збіглися з виходом пластинки. Повна ёрничества й жорстокої іронії пісня виявилася «ляпасом» англійському істеблішменту. На честь сингла був організований виступ на річковому пароплаві, що фланірує по Темзі перед будинком Парламенту. Через півгодини всі учасники вечірки були арештовані поліцією. При цьому, незважаючи на заборону пісні по британському радіо, сингл зайняв 2-е місце ( по одній з популярних версій, він зайняв 1-е, але музична індустрія не вирішилася офіційно це визнати).
Тоді ж на учасників колективу було зроблено кілька нападів (приблизно роялістами). Це змусило Sex Pistols скоротити концертну діяльність на батьківщині: наприкінці літа 1977 року група анонімно виступила всього кілька раз у лондонських клубах. У той же час пройшли європейські гастролі й на осінь була запланована поїздка в Америку (пізніше перенесена на січень наступного року).
28 жовтня 1977 року вийшов єдиний студійний альбом групи (не вважаючи звукової доріжки, що пішла, до фільму) — «Never Mind The Bollocks», що зайняв 1-е місце в британському хіт-параді (провокаційна назва пластинки викликала черговий скандал). Крім «Anarchy In The UK» і «God Save The Queen» в альбом увійшли також два останні сингла: «Pretty Vacant» і «Holidays In The Sun».
Розпад (1978—79)
У січні 1978 року Sex Pistols відправилися в гастролі по США. Поїздка виявилася погибельної для групи, що не витримала внутрішніх протиріч. Маршрут виступів пролягав по містах американського Півдня, де про Sex Pistols ніхто не знав (єдиним піаром була наспіх зроблена радиореклама). У результаті контингент глядачів становили здебільшого місцеві завсідники пабів, яким музика групи була зовсім далека й незрозуміла. На сцені основну увагу став притягати Сид Вишес, який теж різав собі тіло, за прикладом Игги Попа, битими пляшками, ображав публіку й провокував бійки. При цьому його бас-гітару на концертах найчастіше відключали від підсилювачів, щоб його нерівна й слабка гра не спотворювала загальне звучання. Роттена ж навпаки ці виступи, мабуть, обтяжували: до цього часу відносини між ним і Маклареном практично перервалися, а імідж групи і її музичний напрямок стали тягарем, що сковували його художні устремління. Кілька днів через після фінального й у цілому більш успішного концерту 18 січня 1978 року в Сан-Франциско Роттен оголосив, що залишає групу. Вишес відправився до своєї подруги в Нью-Йорк, Кук і Джонс разом з Маклареном полетіли в Бразилію, а Роттен на Ямайку. Пізніше співак зізнався, що насправді «блефував», заявляючи про відхід, однак Макларен прийняв тоді ці слова всерйоз внаслідок розжареності їх відносин. Відмовившись від псевдоніма, Джон Лайдон незабаром заснував групу Public Image Ltd, що дала, як уважають деякі, початок панк^-панку-пост-панкові.
З відходом Роттена історію Sex Pistols можна вважати закінченої. Проте, стояло закінчити зйомки фільму «Велике обдурювання рок-н-ролу».
Під керівництвом режисёра Джульена Темпля й Макларена зйомки продовжилися без Роттена. У Бразилії був відшуканий відомий грабіжник, що ховався від британської поліції, 60-х рр. Рональд Биггс. Макларен умовив його записати пісню із Джонсом і Куком («No One Is Innocent») і виконати роль у фільмі. Потім зйомки були перенесені в Париж, де Вишес був відбитий, що бродять зі свастикою по єврейському кварталу. Для фільму була спеціально записана безліч пісень: Вишес виконав 3 пісні (пари старих рок-н-ролів і зіпсований до невпізнанності хіт Фрэнка Синатры «My Way», Джонс і Кук також записали свої власні пісні; потім були запрошені зовсім сторонні співаки й композитори, симфонічний оркестр, група негрів, що відіграють диско, нарешті, одну з пісень виконав сам Малькольм Макларен. Фільм з безладним змістом, перейнятим типово англійським фарсом, став втіленням хаосу самих Sex Pistols (сюжетно фільм поєднувався лекціями Макларена про те, як створити й «розкрутити» групу). Фільм вийшов на екрани кінотеатрів в 1979 році й був сопровождён однойменним подвійним альбомом.
Після зйомок фільму Сид Вишес переселився в Нью-Йорк, де якийсь час виступав з музикантами з New York Dolls. 29 жовтня 1978 року він був арештований за вбивство своєї подруги Нэнси Спанжен. Сам музикант внаслідок важкої алкогольної й наркотичної інтоксикації не пам’ятав происшедшего й провину свою категорично заперечував. У лютому 1979 року він був випущений під заставу й на наступний ранок після святкування виходу з в’язниці помер від передозування героїну, поставивши, таким чином, остаточну крапку в біографії Sex Pistols.
В 1985 році Лайдон отсудил у Макларена права на всі пісні Sex Pistols. Макларен на той час сам став музикантом і записував альбоми в жанрах електронної музики. За минулі з розпаду групи 28 років Sex Pistols кілька раз збиралися (в 1996, 2002 і 2003 рр.) у своєму первісному складі з Мэтлоком, щоб виступити на концертах і гастролях. Одне з останніх заяв групи було зроблено про плани концерту в Іраку. Звичайно, це кінець групи, але не зовсім.
Уперше за 20 років хлопці знову зібралися в студії для запису эксквлюзивного треку для ( по сугубо особистій думці автора) кращої гри всіх часів Guitar Hero 3: Legends Of Rock. Він зробили кавер на свою же пісню Anarchy In The UK
Естетика
Незважаючи на те, що тривають суперечки про те, хто з’явився першої панк-групою, більшість критиків і музикантів сходяться в одному: Sex Pistols були й залишаються найбільш повним втіленням субкультури «панка». Хоча їх музика не була революційної, — Ramones у США вже відіграли гучні й примітивні трехаккордные пісні, — Sex Pistols кожним своїм учинком, словом, жестом, одіянням несли безкомпромісні заряди анархії, провокації, дотепності й політики. Як трапляється в подібних випадках, одночасно спрацювала безліч факторів. Великобританія в другій половині 1970-х рр. переживала постімперський занепад, на який наложился світова криза; ішли страйку, зі швидкими темпами безробіття росло й недовіра до уряду, для молоді нижчих класів майбутнє представлялося усе більш невизначеним, народжуючи в ній закономірний нігілізм, — у такій атмосфері проходило життя колективу. Але Sex Pistols також були немислимі без такого наполегливого імпресаріо як Макларен, одержимого ситуационистскими ідеями провокації; без Джеми Рида, ще одного ситуациониста, автора всіх графічних робіт групи (обкладинки, плакати й т.п.), що є тепер класикою жанру; без Вивьен Вествуд, якої були зобов’язані майже всі панки Лондона, — саме вона була дизайнером численних піджаків зі шпильками, рваних сітчастих футболок, мотоциклетних ланцюгів-нашийників та ін.; без, нарешті, самого Джонни Роттена, чиє бескомпромисное дотепність і знущальна манера співу були ядром музики Sex Pistols. Вплив, зроблене групою на курс сучасної музики можна зрівняти з тим, яке виявили в різний час Элвис Пресли й Beatles.
До речі, дуже зручно слухати музику можна на своєму переносному нетбуке Inspiron 1018. Придбати його ви можете в магазині Новатек. Доставка по всій Україні.
Опубликовано в: 8:08, Рубрика: Sex Pistols,
1 комментарий
Комментировать
10.07.2010 в 12:37 prehate пишет:
10.07.2010 в 12:37
Величезне вам людське спасибі, дуже актуальна замітка.